горілиця

[ɦorilɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Міцний алкогольний напій, одержаний шляхом перегонки бродних рідких продуктів (збродженого зернового, картопляного, фруктового чи іншого сусла); горілка.

  2. Розм. Про будь-який міцний алкогольний напій.

  3. Заст. Місце, де виробляють або продають горілку; шинок, корчма.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. горілице, р. горілиця, д. горілицю, з. горілице, о. горілицем, м. горілиці, к. горілице

Більше записів