горілочка

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “горілка” — алкогольний напій, одержаний шляхом перегонки спирту з зерна, картоплі, буряків тощо.

2. (переносно) Про щось дуже міцне, пекуче або жарке (наприклад, про сонце, мороз, спеки).

3. (переносно, розм.) Про сильне почуття, переживання (наприклад, любов, сором), що охоплює людину.

Приклади вживання

Приклад 1:
Ходім, зятю, за лісок, Там новий стоїть шинок, Горілочка лепська, Шинкарочка Хвеська!
— Невідомий автор, “124 Svatannia Na Goncharivtsi Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”

Частина мови: іменник (однина) |