горець

[ɦorɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Мешканець або уродженець гірської місцевості, переважно Кавказу.

  2. Представник одного з кавказьких народів, що проживають у гірських районах.

  3. (у спеціалізованому значенні) Рослина родини бобових, багаторічна трава з пурпуровими або фіолетовими квітами, що часто росте на гірських луках; синонім — в’язіль.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. горець, р. горця, д. горцеві, з. горця, о. горцем, м. горцеві, к. горцю

Більше записів