Словник Української Мови
Буква
Префікс, що утворює іменники, прикметники та прислівники зі значенням поганої, невдалої, невмілої дії або низької якості, часто з відтінком зневаги або іронії (наприклад: горе-вчений, горе-будівельник, горе-митець).
Префікс, що утворює слова зі значенням пов’язаності з горем, стражданням, лихом (наприклад: горезвісний, горегляд).
Приклад 1:
Цей горе-шалапута, в якому лише Марійка могла угледіти особливі людські якості!) і трьох підлітків-патлачів ладен хоч до пекла, чого Марійка, здається, так ніколи й не втямила, хоча все інше відчувала з найменшого натяку, — і що тепер йому, Федорові, не випадає ні підводити Марійки, ні кидати Безручка самого в хаті після того, як він сам затягнув його до себе, стужившися за товариством.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”