Словник Української Мови
Буква
1. Почуття власної гідності, самоповаги, високої думки про себе, що ґрунтується на усвідомленні своїх переваг, досягнень або соціального стану; протилежність приниженості.
2. Зарозумілість, зазнайство, надмірно високе ставлення до себе, що супроводжується зневагою до оточуючих; пиха.
3. (переносне значення) Те, що викликає почуття поваги, захоплення, радості; предмет чи явище, якими пишаються.
Приклад 1:
Проте центром усього залишався він, Ґастон Дежавю, той самий, він же Смерть, він же Час, він же Простір… З останніми акордами Гординя прилипла вустами мені до шиї й так на мені повисла. Щоб її прискромити трохи, я змушений був навіть ляпнути її по сідницях Смиренності.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
— i от, розвернувшись, вiн бiжить через усе подвiр’я назад до кiмнати пакувати речi, маленька, шпарко перебираюча голими, в шортах, нiжками, немов воскова, фiгурка, — в ньому вже гвинтом гондзолилась — аж, здавалось, чу‑ти було, як скрегоче, — сама лиш схарапуджена гординя, палючий страх, аби, крий Боже, “люди не сказали” (ех, матушка провiнцiя, як зiтхав був Хвильовий! ), що це вона його покинула, висмикнула з рiдного грунту, перенесла через океан i покинула, оце, скажуть, ко‑бiта!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
гординя: дмемось, гоношимось i уявляємо себе творцями, — а то просто вiдслонивсь був нам на шпаринку окрайчик первiсного генерального плану, того самого, за яким було колись сотворено свiт — з нiчого, цiльним i прекрасним, i вiд якого людство (коли? на якому доiсторичному поворо‑тi?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”