гордота

1. Почуття власної гідності, самошани, поваги до себе, що виникає внаслідок усвідомлення своїх досягнень, переваг або належності до певної спільноти.

2. Почуття радості та задоволення від успіхів, талантів або чеснот іншої людини, з якою пов’язаний (наприклад, дитини, близьких, народу).

3. Те, що викликає таке почуття; предмет чи явище, якими пишаються (наприклад: “Ця перемога — наша спільна гордота”).

4. Застаріле значення: гордість, зарозумілість, зазнайство.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |