горбоконик

[ɦorbokonɪk] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Фантастична істота з українського фольклору, чарівний кінь із двома горбами, що вміє літати, перетинати великі відстані за мить і допомагає героєві у важких випробуваннях; часто виступає помічником і радником.

  2. Персонаж казки Петра Гулака-Артемовського «Горбоконик» (1819), створеної за мотивами російської літературної казки Петра Єршова «Конек-Горбунок», який має аналогічні риси — невеликий двогорбий кінь з надприродними здібностями.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. горбоконик, р. горбоконика, д. горбоконикові, з. горбоконика, о. горбокоником, м. горбоконикові, к. горбоконику

Більше записів