горацій

Горацій — власна назва, що походить від латинського імені Horatius; найчастіше вживається для позначення видатного давньоримського поета класичної епохи Квінта Горація Флакка (65–8 до н. е.), автора «Сатір», «Послань» та знаменитих «Од».

Горацій — чоловіче ім’я латинського походження, що історично вживається в деяких європейських країнах.

«Горацій» — традиційна назва для літературних, філософських або мистецьких творів, присвячених римському поетові Горацію, або таких, що наслідують його стиль та ідеї (наприклад, «Горацій» у назві монографії або дослідження).

Приклади вживання

Приклад 1:
— Ми — тільки порох і тінь, сказав колись Горацій, — Юрій повів оком у бік Виговського, й зараз він дихав на нього недобрим духом. — Ви кажете про осібну людину, а тут ідеться про цілий нарід.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
И что Горацій сказал: сладости не отлагай, то Сенека протолковал1: жизни не отлагай. Sera nimis est vita crastina2.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
[350] Публій Горацій Коклес (Одноокий) — герой, який у VI ст. до н. е. врятував Рим від етрусків, стримуючи їхній натиск, аж доки міст через Тибр не був зруйнований.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Частина мови: t.d. () |