1. (від власної назви Гопцівка) — виконувати музичні твори у стилі гопцівської школи, що характеризується особливою технікою гри на духових інструментах (переважно на кларнеті), з використанням специфічного вібрато, глісандо та інших ефектів.
2. (переносно) грати на музичному інструменті дуже майстерно, з темпераментом, з особливим, притаманним народним виконавцям, колоритом.