1. Народна назва свята Вознесіння Господнього (уживається переважно в західних регіонах України).
2. Звичайно у множині: народні обряди, гуляння, ігри або весільні пісні, пов’язані з цим святом.
гопки
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
хоч плач, хоч гопки скачи — не було! (i в тебе — також немає, окрiм як писати по‑українськи, хоч це i є, либонь, найяловiше насьогоднi заняття пiд сонцем, бо навiть якби ти, якимось дивом, устругнула в цiй мовi що‑небудь лпосильнее “Фауста” Гете”, як висловлювався один знаний в iсторiї лiтературний критик, то воно просто провакувалось би по бiблiотеках нечитане, мов невилюблена жiнка, скiлькись там десяткiв рокiв, аж доки почало б вихолодати, — бо нерозкуштованi, невживанi, непiдживлюванi енергiєю зустрiчної думки тексти помалу‑малу вихолодають, ще й як!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
Собака, одв’язаний, з усієї сили побіг до хати і став гопки на стіну проти панниного Варчиного вікна і почав вити. Тим часом дід Гарбуз вивів з коровні на налигачі біленьке теля, за ними вийшла велика корова симентальської породи, біла з жовтою плямою на лобі.
— Осьмачка Тодось, “Старший боярин”
Частина мови: іменник (однина) |