Словник Української Мови
Буква
1. Примушувати когось або щось швидко рухатися, переслідуючи або спрямовуючи в певному напрямку.
2. Проганяти, змушувати йти геть; виганяти.
3. Вести худобу на пасовище або з нього.
4. Виготовляти, добувати рідину (наприклад, самогон, сік) шляхом перегонки.
5. Розмовне. Їхати дуже швидко на транспортному засобі.
6. Розмовне. Надсилати, передавати щось швидко або одне за одним.
7. Розмовне, переносне значення. Поспішати, квапити когось, примушувати робити щось дуже швидко.
Приклад 1:
В таку пору дівчата не хотять гонити товару додому, бо кажуть, що як зоря вечірня на небо виходить, то голос по росі стелиться, — і співають, аби голос стелився. А взимі то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки, але так сумно, як би банували за молодим віком.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Постановили: не збочувати, не давати собі волі, гонити без жалю весняні спокуси, молоді принади, каменем на все літо сісти за книжки. VII Квітувало жито, красувалося… Здавалося, сторінки книг горіли під нашими очима.
— Невідомий автор, “191 Talant Stiepan Vasil Ovich Vasil Chien”