1. (в історичному контексті) Місце, де відбувається судовий поєдинок, судове змагання сторін; поле судового двобою.
2. (переносне значення, застаріле) Суперечка, тяжба, суперечливе змагання.
гони
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Гуцула гони від хати, як пса!.. — Правду кажете, ой, бігме, правду.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Виходила на вигiн, дивилася на поле, на тумани, до станцiї (за сорок верст Кочубеївка була), i були гони, i верстви, i тракт, i стовпи, i було тоскно, i хотiлося невiдомого. А вдома батько сюсюкав, i сюсюкала, i комунiю лаяли, i ще раз її лаяли.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Верстви, гони, стовпи i шляхи, i знову шляхи… …I знову зими не було, i було мокро i осiнньо… I припадала осiнь до Оксаниного серця i стискала його. Але не гадала Оксана, що в цiй чвирi життя кине свою першу важку тiнь на її прекрасну молодiсть, i тому, коли їй було переказано, що Мишко виїхав з Дамаївки, вона навiть здивувалася: як, невже зовсiм?
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: іменник (множина) |