гончий
[ɦont͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Г
Значення
-
Про тварин, переважно собак: пристосований для переслідування та вигнання звіра на мисливців (про породу собак).
-
Про звук, гавкіт таких собак: різкий, переривчастий.
-
У складі зоологічних назв: що стосується родини ссавців загону хижих, до якої належать вовки, лисиці, собаки та інші (напр., гонча тварина).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гончий, р. гончого, д. гончому, з. гончого, о. гончим, м. гончім