1. (у біології, медицині, кібернетиці) Пов’язаний з гомеостазом, властивий гомеостазу; такий, що стосується підтримання динамічної рівноваги та сталості внутрішнього середовища організму або системи.
2. (у техніці, соціології) Такий, що характеризується здатністю до самовирівнювання, до збереження сталого стану системи шляхом внутрішніх регулюючих механізмів.