1. (біол., мед.) Пристрій або система, що підтримує динамічну рівновагу (гомеостаз) внутрішнього середовища організму або технічної системи шляхом автоматичного регулювання.
2. (кіберн.) Теоретична модель, запропонована В. Россом Ешбі, що імітує здатність живих систем до саморегуляції та адаптації до змінних умов довкілля; абстрактна універсальна машина для досягнення рівноваги.