гомеомірний

1. (У філософії, зокрема в давньогрецькій) Складений з однорідних, однакових частин; такий, що має однакову будову чи природу в усіх своїх частинах.

2. (У хімії, істор.) Про речовину: однорідна, що складається з однакових за складом і властивостями найменших частинок (протилежне — аномеомірний).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |