Значення
-
(У філософії, зокрема в давньогрецькій) Складений з однорідних, однакових частин; такий, що має однакову будову чи природу в усіх своїх частинах.
-
(У хімії, істор.) Про речовину: однорідна, що складається з однакових за складом і властивостями найменших частинок (протилежне — аномеомірний).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гомеомірний, р. гомеомірного, д. гомеомірному, з. гомеомірного, о. гомеомірним, м. гомеомірнім, к. гомеомірний