1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
2. (рідко, заст.) Голий, безлісий простір; голе місце, оголена ділянка землі (зазвичай у топонімії).
голизна
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— голизна порожнiх замiських автострад, нiч без вогника обабiч траси, де я, Господи, хто я, чому я тут? — ще за чверть години в’їхали в мiстечко, погналися виметеними мiсячними вуличками — в один бiк, вiдтак, розвернувшись, у другий, як довго ви в Америцi?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
У мовах таємних — порожня, як дар, голизна, Жага кришталева присутності, ніби печалі. Я сьома сама, а по сьомій ввірветься струна — І трісне плато, як розгорнуте тіло скрижалей.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”
Частина мови: іменник () |