Словник Української Мови
Буква
1. Прикметник до слова «голуб»; властивий голубові, що стосується голубів.
2. Призначений для голубів, пов’язаний з їх розведенням або утриманням (наприклад, голубиний годівник, голубиний клітин).
3. У переносному значенні: мирний, лагідний, невинний (за асоціацією з символом миру — голубом).
Приклад 1:
Оце ти й є, дорого, котра прожогом навертає нас до серця серця, ув аорти шалу, де безбережжя голубиний гуд. Так обрій замикає небо й землю.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”
Приклад 2:
Це був голубиний заспiв до тiєї синьої пiснi, iм’я якiй — життя. Це був новий заповiт, що ми, волхви, бачимо на сходi в темну нiч iз хрустального Вiфлiєму… — Але це було так неможливо давно!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Тихо, крадькома ступав надзвичайний голубиний вечiр. Треба було починати музикально-вокально-танцювальний каламбур (так усi учасники казали, тому що вечiр був iмпровiзований, тому що не з’їхались усi учасники й не приїхав гармонiст).
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”