1. Відчуття втрати рівноваги, що супроводжується ілюзією обертання навколишніх предметів або власного тіла, нудотою; запаморочення.
2. Переносно: стан збудження, захвату або розгубленості, спричинений якимись подіями, враженнями.
головокружіння
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Все зліва направо бігло перед моїми очима… Весь світ кудись безперервно линув… Я не міг ходити, а лежать було мукою, бо це мене не позбавляло од головокружіння, хоч трохи й послаблювало його… Я затуляв очі, але це не допомагало… Я ніби провалювався в якісь перетинаючі одна одну безодні, ніби розпадався на шматки, хмарно й гойдливо… Нічого не міг їсти. Все йшло назад… Часто мене тошнило… На п’ятий день я прокидався без головокружінь, але не міг швидко повертатись, особливо ліворуч, коли я так робив, то падав на землю… Доводилося повертатися всім тілом, тихо, тихо.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |