Значення
-
Військовий начальник, який очолює збройні сили держави або їх значну частину під час війни, маючи найвищу оперативну владу.
-
Особа, яка обіймає найвищу командну посаду в об’єднаних збройних силах кількох держав (коаліції) на певному театрі воєнних дій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. головнокомандуючий, р. головнокомандуючого, д. головнокомандуючому, з. головнокомандуючого, о. головнокомандуючим, м. головнокомандуючім, к. головнокомандуючий