Військове звання або посада найвищого військового керівника, який здійснює верховне командування усіма збройними силами держави або об’єднанням збройних сил кількох держав (коаліції) у воєнний час.
Особа, яка обіймає таку посаду або має таке звання.
головнокомандувач
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Надміру самовпевнений головнокомандувач через брак військового досвіду, немов хлопчисько, потрапив у пастку, яку йому влаштував хєттський цар Муватал. Повіривши хеттським перебіжчикам (підісланим Мувата- лом), що основні сили хеттського царя нібито відступили на північ Сирії, фараон не став чекати підходу решти військових підрозділів і з одним-єдиним корпусом поспішив до Кадеша.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
– головнокомандувач ЗС РСФРР і член Реввійськради республіки. (<< back) 8 Ілько Тимофійович Струк (1896-1969) – український авантюрист, отаман часів Громадянської війни.
--- Тютюнник Григорій, "Вир"
Частина мови: іменник (однина) |