Словник Української Мови
Буква
1. (діал., заст.) Голова, верхня частина тіла людини або передня частина тіла тварини, де розташовані органи зору, слуху, нюху та рот.
2. (перен., діал.) Розум, інтелект, кмітливість людини.
3. (перен., діал.) Керівник, старший, голова (наприклад, сім’ї, роду, громади).
4. (в іменах власних) Складова частина географічних назв (наприклад, у назві села Голов’янськ), що може вказувати на особливості місцевості або її засновника.
Приклад 1:
Много у вас голов, но безмозгіе. Видно, что вы без толку влюбилися в мед.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Для === 2,1sina πϕϕλ голов– ний максимум охоплює всю область екр а- на, тобто екран освітлений рівномі рно. При збіль шенні ширини щілини ( )λ>a дифракційні смуги стають вужчими, а чис- ло мінімумів ϕλ sinak = зростає.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Отже, між двома сусідніми голов– ними максимумами знаходиться 1N − до- даткових мінімумів і N-2 вторинних ма к- симумів. На них накладатимуться мінім у- ми, що виникають при дифракції від однієї щілини.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”