1. (діал.) Те саме, що голом’я — відкрите, незахищене від вітру місце, переважно на воді або біля води.
2. (заст.) Місцевість, де вітер вивіває сніг із полів, оголюючи землю; оголене від снігу поле.
3. (перен., рідко) Відкрите, пусте місце, де людина відчуває себе безпорадною, незахищеною.