голівка

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “голова” (верхня або передня частина тіла людини, частина тіла тварини).

2. Верхня, закруглена частина чогось, що за формою нагадує голову (наприклад, голівка цибулі, часнику, цвяха, шпильки, кістки).

3. Частина гриба, що несе на собі гіменофор (низ шапинки); шапинка гриба.

4. Розмовна назва керівного органу або керівника (наприклад, голівка колгоспу, голівка ради).

5. Технічний термін для позначення основного робочого вузла деяких пристроїв або механізмів (наприклад, голівка блока циліндрів двигуна, голівка запису/відтворення в магнітофоні).

Приклади вживання

Приклад 1:
Як схо­пить го­ро­бе­ня, як крут­не за го­лов­ку… Не вспів оком морг­ну­ти,- у одній руці зос­тав­ся ту­лу­бець, а в другій – голівка. – А що – жив!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: іменник (однина) |