голінчатий
[ɦolint͡ʃɑtɪj] Прикметник
Буква:Г
Значення
-
(Про рослини) Який має голінки — довгі, тонкі, гнучкі стебла або пагони, що стеляться по землі або обвивають опору.
-
(Переносно, розм.) Дуже високий і худий (про людину).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. голінчатий, р. голінчатого, д. голінчатому, з. голінчатого, о. голінчатим, м. голінчатім