голечник

[ɦolɛt͡ʃnɪk] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Рослина з родини гвоздикових, що має голі стебла та листя, зокрема вид Holosteum umbellatum, який росте на сухих схилах, кам’янистих місцях.

  2. Місцевість, де переважно росте голечник; кам’яниста або піщана ділянка зі скупченням цієї рослини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. голечник, р. голечника, д. голечникові, з. голечник, о. голечником, м. голечникові, к. голечнику

Більше записів