1. У середньовічній Русі та Великому князівстві Литовському — особа, яка добровільно віддавала себе під заступництво та захист могутнього феодала (князя, боярина), укладаючи з ним особливу угоду («голдову»), що передбачала виконання певних служб або обов’язків на користь покровителя.
2. У широкому історичному значенні — той, хто перебуває в залежності на умовах договору (голдови), васал, підлеглий; іноді — найманий вояк або слуга, що присягнув на вірність.