голбець

[ɦolbɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. У традиційному українському житлі — дерев’яна конструкція, сходова комора або невелика закрита прибудова біля печі, що веде до підпілля (льоху).

  2. Застаріла назва для підпілля, льоху або погреба, доступ до якого влаштований зсередини хати.

  3. У поховальній обрядовості — дерев’яний, кам’яний або земляний насип (могила), курган, а також дерев’яний хрест або пам’ятник на могилі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. голбець, р. голбець, д. голбець, з. голбець, о. голбець, м. голбець, к. голбець

Більше записів