голь

Приклад 1:
От ра­дяться про­меж се­бе: той хо­че ба­ран­ця, той по­ро­ся, той те­луш­ку да­ти, i вже пан Пiст­ряк, зви­чай­но, як пи­сар, узяв­ши ву­голь у ру­ки, хо­че за­пи­су­ва­ти на стi­нi, хто що по­да­рує; а друж­ко зби­рається вик­ри­ка­ти та­ки­ми го­ло­са­ми, яку хто ско­ти­ну по­да­рує… аж ось i вбiг ко­зак iз Чер­нi­го­ва i за­раз по­дав письмо до па­на сот­ни­ка вiд са­мi­сiнько­го па­на пол­ков­ни­ка чер­нi­говсько­го. Надувсь наш пан Забрьоха, мов iн­дик, i став ши­ка­ти, щоб усi за­мор­ча­ли, i ка­же: “Цитьте ли­шень, мов­чiть!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 2:
І, правда, гості доказали, Що жить вони на світі знали: Пили за жизнь – за упокой; Пили здоров’я батька з сином, І голь–голь–голь, мов клин за клином, Кричать заставив на розстрой. Троянці п’яні розбрехались І чванилися без пуття, З аркадянками женихались, Хто так, а хто і не шутя.
— Самчук Улас, “Марія”