1. (мистецтво) Стилізований японський живопис або графіка, що імітує техніку традиційних японських гравюр на дереві (укійо-е), особливо популярний у європейському мистецтві кінця XIX — початку XX століття.
2. (історія мистецтва) Напрям у західноєвропейському декоративно-прикладному мистецтві та дизайні кінця XIX століття (періоду модерну), для якого характерне наслідування японських художніх мотивів, асиметрія композиції та використання локальних кольорових площин.