Словник Української Мови
Буква
1. Підганяти, пристосовувати щось за розміром або формою, робити відповідним, придатним для когось або чогось.
2. Умовляти, примиряти когось із кимось або з чимось; схиляти до згоди, погоджувати.
3. (розм.) Догоджати комусь, робити щось на чиюсь користь або за чиїмсь бажанням.
4. (заст.) Погоджуватися на щось, давати згоду; ладнати, умовлятися.
Приклад 1:
Немає відома, чим вам годити! Як хату ставили, то не носила вона нам дерева?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Бидло ж я пасу, а помагає. Одчепися з такою помiччю! Сами ж казали, що як вона глядить корiв, то бiльше дають набiлу. Вже ж – вiдьомське кодло! Немає вiдома, чим вам годити! Як хату ставили, то не носила вона нам дерева? А хто садив города з вами, нивку засiвав? Так, як сей рiк, хiба коли родило? А ще он як умаїла квiтками попiдвiконню – любо подивитись? Потрiбнi тi квiтки!
— Українка Леся, “Лісова пісня”