Словник Української Мови
Буква
Годочок — зменшувально-пестлива форма іменника “годинник“, що вживається для позначення невеликого, часто карманного або настільного годинника, або ж з метою вираження симпатії до предмета.
Годочок — розмовна назва годинникової вежі, що є архітектурною домінантою та символом міста Львова; зазвичай вживається з великої літери: Годочок.
Приклад 1:
А Ярина у черниці Косу розплітає; Старий батько коло неї Падає, благає, Хоч годочок, хоч літечко, Хоч Пåтра[278] діждати, Хоч Зелених. Діждалися, Уквітчали хату І любистком, і клечанням, У сорочках білих, У неділю, мов сироти, Під хатою сіли.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
Хоч один годочок дайте менi з Василечком пожити, щоб i я знала, що то за радiсть на свiтi!.. Отак i Маруся, i Василь один перед одним усе просили своїх старих, та так жалiбно, що старости обидва поставали i, знай, полами сльози утирають.
— Самчук Улас, “Марія”