гну

Приклад 1:
Ви­рос­те у роз­коші та в дос­тат­ках; са­мо ніко­ли не гну­ло сво­го ста­ну, не ко­ло­ло білих рук об ко­лю­чу стер­ню,- все те най­мич­ки… А тут по­ба­чить, що все те тре­ба своїми руч­ка­ми та пуч­ка­ми… візьме та й ки­не… Хіба те­пер як на світі ста­ло?!” Від та­ких ду­мок та га­док сер­деш­на ма­ти знай пе­ре­ко­чу­ва­лась з бо­ку на бік та важ­ко зітха­ла.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
– i по­чав кар­люч­ки гну­ти.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
– i сот­нич­ку, воєже би iмi­ти неп­ретк­но­вен­ноє на­мi­ре­нiє соїти­ся з то­бою у брак; во­на i до убит­ку те­бе преп­ро­ве­де; во­на i глум­ле­нiє над на­ми вчи­ни­ла, по­хи­тив­ши в нас две­рi; во­на прев­ра­ти гну­со­об­раз­ную твою па­ну Со­ло­ху – не­хай здо­ро­ва бу­де! – за­мiсть лi­по­об­раз­ної пан­ни Оле­ни i од­ру­жи те­бе з нею; во­на, во­на всьому злу суть i ви­на, i при­чи­на, i пред­мет.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”