гніздюк

1. Птах, який щойно вилетів з гнізда, але ще не навчився добре літати та самостійно годуватися; молодий, недосвідчений птах.

2. Переносно: про людину, яка ще не набула життєвого досвіду, залишається під опікою батьків або в рідному середовищі; несамостійна, ненажера людина.

3. Рідкісне, застосування: маленька дитина, немовля.

Приклади вживання

Приклад 1:
Там жив козак-сидень, гніздюк. Він випасає воли, овечки, весною скуповує малі телята, за літо на ситих травах вони стають бичками.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |