Словник Української Мови
Буква
1. Місце, де розташоване гніздо птаха або група гнізд, часто щільно розміщених на одній території (наприклад, колоніальних птахів).
2. Переносно — про сховище, притулок, осередок чогось негативного, небезпечного або таємного (наприклад, злочинців, шкідливих явищ).
3. У біології (термін) — місце гніздування, розмноження та виведення потомства у тварин, що будують гнізда (птахи, деякі ссавці, комахи).
Приклад 1:
Край міста під спадистою горою неначе вгніздився католицький монастир серед старого здорового садка, широкий та здоровий, неначе в місто спустилась якась велетенська птиця, звила собі під горою гніздище і вгніздилась в тому чорному кострубатому гнізді, серед розкішного зеленого садка. На пригорку стояв собор святого Юра, пануючи над усім містом, і неначе оглядав з гори своїми рясними банями та вікнами те безладдя неначе накиданих та стовплених домів, тих чорних дахів, схожих на горби чорної землі.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”