1. Прислівник до слова “гнівний”; виражаючи гнів, обурення, роздратування; сердито, люто.
2. (переносно) Про стихійні явища, сильні прояви чогось: з великою силою, люто, несамовито.
гнівно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І коли вона категорично і гнівно відмовилася, її тут же саму зробили німецько-шведською чи ще там якоюсь шпигункою, і людину на довгі роки поглинули тюрми, табори, заслання. Ні, не міг бути Хома Михайлович ініціатором і головною дійовою особою цього трагедійного фарсу (явна суперечність: з одного боку, в інтерв’ю підкреслюється нікчемність «того Хоми» — і неук, і підлий, і некомпетентний, а з другого — саме ця постать в інвективах Флоріана Авраамовича висувається на перший план).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
І нині на краю сумної одіссеї Потрапив до моїх неситих рук; І втратив ти ліро-епічний звук, Скотившись з верховин шляхетних епопеї В безодні мадригалу й епіграм На жертву гнівно-говірким струмкам. 1.02.1921 Олександрійські вірші Lucroza О. Бургардтові Під кровом сільських муз, в болотяній Лукрозі, Де розум і чуття — все спить в анабіозі, Живем ми, кинувши не Київ — Баальбек, Оподаль від розмов, людей, бібліотек Ми сіємо пашню на неродюче лоно.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прислівник () |