Словник Української Мови
Буква
1. Пригнічувати, утискувати когось, обмежувати чиюсь свободу, права, прояви; тримати в підпорядкованому, залежному стані.
2. Викликати почуття важкості, пригніченості, душевного дискомфорту; давити на психіку.
3. (перен., розм.) Сильно турбувати, мучити (про думки, почуття, сумніви тощо).
4. (техн.) Піддавати тиску, стискувати для надання певної форми, видавлювання рідини або зменшення об’єму.
Приклад 1:
Те, що круг нас матюка0 лися з хижим азартом торговці армійськими бляхами, по0воро0 нячи хрипло перекаркувалися перекупки з лотками пластмасо0 вихзаколокі«бранзолєтів»(«Ір0ка!Втібясігарєтиєсть?»),анад фасадами притульних кожум’яцьких флігельків, описаних Не0 чуєміСтарицьким,загрозливорозгойдувалисяпотворнібашто0 вікрани,якосьнетещобвідсунулосявіншийвимір,апросто— втратило вагу, перестало гнітити своєю присутністю: то була чергова«пустушка»,вульгарнапідробка,позбавленаживляного зародка. Жива справжність була в словах майстрині, в її мело0 дійних дзвіночках — сьогодні так само, як і тисячуроків тому , Замість передмови 11~нацьомусамомумісці,наБоричевімузвозіпідгорбомДесятин0 ної.Ніщозацівікинезмінилось—ніщозтого,щоєважливим.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”