Словник Української Мови
Буква
1. Який перебуває у стані швидкого руху, спрямованого від чогось або когось; такий, що його женуть, проганяють.
2. Який виготовлений шляхом виганяння (перегонки) рідини, зокрема спирту; дистильований.
3. У складі ботанічних назв: що має витягнуту, видовжену форму, схожу на стрижень (наприклад, гнаний корінь).
Приклад 1:
Там, на Прип’яті, ми створили маленьку тимчасову республіку Радости, де кожен з нас — на Великій Землі по-своєму гнаний і переслідуваний — почувався собою, а всі разом становили громаду друзів-однодумців. І Стус в образі міфологічного бога так і живе в пам’яті як поетичне осердя, душа цієї воістину суверенної «республіки».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”