глина

Значення

1. (Геологія) –

   М’яка осадова гірська порода, що складається переважно з глинистих мінералів (каолініту, монтморилоніту тощо), здатна утворювати з водою пластичну масу, яка після висихання зберігає надану форму, а після випалу набуває кам’янистої міцності; використовується у виробництві цегли, кераміки, цементу та в інших галузях.

2. (Геологія) –

   У техніці та промисловості — будь-яка пластична гірська порода, що складається з дуже дрібних часток (менше 0,01 мм) і має властивість пластичності.

3. (Геологія) –

   У розмовній мові — ґрунт, земля, часто з підкресленням її в’язкості або забруднюючих властивостей.

Правопис та відмінювання