1. (геол.) Який має велику глибину, розташований на значній глибині; глибинний (про геологічні шари, породи, корисні копалини тощо).
2. (перен.) Який має глибокий, прихований зміст; глибинний, глибокий (про явища, процеси, причини тощо).
глибоченний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Думаєш, дивлячись: тут була колись-то кругла яма, та чиясь невідома сила провела пальцем краями і в тім місці земля репнула; середину ж зігнало докупи, а кругом став рів широченний та глибоченний. На дні річка потекла, Смотрич, як от Хорол завбільшки, і де-де реве по камінні.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |