1. Знущатися, насміхатися з когось або чогось, висловлювати неповагу, зневагу або іронію.
2. (заст.) Розважатися, жартувати, пустувати.
глузувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вона свавільна, любить глузувати, але мені дарма… Мені дарма про все на світі! То й про мене?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Зiрка в серце впала. Р у с а л к а Ха-ха-ха! (З смiхом i плеском кидається в озеро). Що се таке? Не бiйся, то . Ми подруги, – вона нас не зачепить. Вона свавiльна, любить глузувати, але менi дарма… Менi дарма про все на свiтi! То й про мене? Нi, ти сам для мене свiт, милiший, кращий, нiж той, що досi знала я, а й той покращав, вiдколи ми поєднались. То ми вже поєднались? Ти не чуєш, як солов’ї весiльним спiвом дзвонять? Я чую… Се вони вже не щебечуть, не тьохкають, як завжди, а спiвають: “Цiлуй!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Парубки i дiвчата на вулицi почали глузувати з Романа, звiсно, не в вiчi, бо вiн на вулицю не ходив. Але одного разу це почула й Левантина.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: дієслово () |