глузд

1. Здатність людини логічно мислити, розуміти суть явищ, робити обґрунтовані висновки та приймати розумні рішення; розум, здорові міркування.

2. (заст.) Сенс, логічний зміст, розумне обґрунтування чогось; розуміння.

3. (у фразеологізмах) Здоровий розсуд, практичність, життєва мудрість (напр., мати глузд, втратити глузд, говорити з глузду).

Приклади вживання

Приклад 1:
Те, що називалося «труднощами», бурі, які налітали, репресивні пароксизми — все це сприймалося як грім з ясного неба, як щось незрозуміле, випадкове, як парад абсурдів (так воно, зрештою, і було на тверезий глузд). Враження повної неочікуваности, незрозумілости, незахищености перед фатальною неминучістю.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
— гзився, мов ужалений, в останнiх днях спiвжиття, застукавши її напiвголою, злостячись сам на себе — що все ще, попри всякий глузд, мiг хотiти цю жiнку, з якою нi чорта не виходило, опрiч взаємного мордування, ляк обценьками стисло”, — а от не треба було з вiдмичкою: плигонувши пiд ковдру о третiй над раном, колошкати, перевертати на спину, дiловито всаджувати пальчика, куди не просять, так я й сама себе можу потiшити, ба нi, лiпше можу, нiжнiше, тiло боронилося поза мо‑єю власною волею, ая, в тiлi, невiдь‑звiдки вгнiждже‑ний, розростався — страх, так безмисно пущений мною повз увагу: воно чуло за цим чоловiком щось, чого не чула я, — сама тимчасом перетворюючись на ягу, на каструючу мегеру з лещатами в лонi: а зась не знаєш! — i отут‑то й починався рев защемленого самця: “Та ти знаєш, скiльки в мене жiнок було!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
висловлюю всiм приятелям i знайомим, та родинi мою найщирiшу подяку (а тепер спробуй‑но це все перепиши, щоб був якийсь глузд! ), — i тодi вона розумiє, що кайфувати од себе, по‑щенячому тiшитись кожною ознакою власної присутностi в свiтi, — це так само один iз способiв витворювати в ньому дiм, надто коли чуєшся невiдвзаємнений нi своєю мовою, нi країною, i що до цього також, либонь, приходять не зразу, — i вже не дивується, коли пiсля того вечора Алекс перестає їй дзвонити — правдоподiбно, назавжди.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Частина мови: іменник (однина) |