Словник Української Мови
Буква
1. Віддалена, глуха місцевість, занедбана або малозаселена територія, часто вкрита лісом або болотами; глушина.
2. (у спеціальному контексті) Місце, де відсутній стійкий радіоприйом або мобільний зв’язок через віддаленість або перешкоди.
3. (переносно) Стан ізоляції, відірваності від активного життя, культурних подій, сучасних тенденцій.
Приклад 1:
Еней з Сівіллою попхався В пекельную подалі глуш; Як по дорозі повстрічався З громадою знакомих душ. Тут всі з Енеєм обнімались, Чоломкались і ціловались, Побачивши князька свого; Тут всяк сміявся, реготався, Еней до всіх їх доглядався, Знайшов з троянців ось кого: Педька, Терешка, Шеліфона, Панька, Охріма і Харка, Леська, Олешка і Сізьона, Пархома, Їська і Феська, Стецька, Ониська, Опанаса, Свирида, Лазаря, Тараса, Були Денис, Остап, Овсій І всі троянці, що втопились, Як на човнах з ним волочились, Тут був Вернигора Мусій.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Навкруги: глуш, глуш, глуш… Це глибокий чатинник моєї несибiрської тайги. …Знаєте, милий друже, от мiнiатюрний фрагмент iз забутої, розвiяної поеми «Азiя».
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Бригiта вийшла з хати, взяла пойнтера Мiлорда й пiшла в глуш. Там вона знову зустрiла графа.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”