Словник Української Мови
Буква
1. Позбавлений розуму, кмітливості; нерозумний, безглуздий.
2. Недостатньо обґрунтований, безглуздий, беззмістовний (про думки, вчинки тощо).
3. Який виражає відсутність розуму, свідчить про нерозумність (про вигляд, погляд, посмішку тощо).
4. Розм. Несподіваний, дивний, незрозумілий (про ситуацію, подію).
Приклад 1:
Мій сусід ка зав, шо без знанія дибютів неможливо виіграть, — цим він поясню вав свій глупий програш. Він казав, шо колись даже купив кніжку дибютів, но так і не одкрив її, а позже здав у макулатуру.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”