1. Прислівник до слова “глумливий”; злісно, зневажливо, з наміром принизити та висміяти когось або щось.
2. У манері, що виражає глум, знущання або цинічну насмішку.
глумливо
Буква
Приклади:
Приклад 1:
— глумливо кахикав Володимир, радий, що добре допік професорові і помстився-таки за його попередні іронічні слова… — «Інстинкти»… Гм!.. Думаю, що й ви, поети, з того самого тіста зліплені, що й усі ми, грішні люди… А вже ж навіть і в семінаріях учать, що «всякое бо дыхание любит помахание».
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
), — так ось, у кухнi з глумливо глупим бульканням скапує вода в раковину, i нiчим перекрити цей звук — навiть касети на поставиш, бо портативний магнiтофончик також чомусь вийшов з ладу. Правда, ще за вiкном, вузьким, як вiдчиненi дверцята шафи, темним о цiй порi (“блайндерсiв” ти не опускаєш, бо навпроти все’дно глуха стiна), за протимоскiтною сiткою, либонь, застрягнувши в нiй, настирливо сюрчить, як далекий телефонний дзвiнок, невидимий коник, — от так само настирливо сюрчить i та думка, може, то взагалi вона й сюрчить, — а чому б не тепер?… Не вже?… Чого чекати?… Логiчно зваживши — нiчого.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”