1. Віддалена, глуха, малозаселена місцевість, часто заросла лісом або важкодоступна; глушина.
2. (переносно) Стан ізольованості, відірваності від культурних, суспільних центрів, активного життя; занепад, застій.
глухомань
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Сама втекла в сніги, у глухомань, щоб віднайти душевну рівновагу. І віднайшла – гірку печаль світань.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”
Частина мови: іменник (однина) |