глухо
[ɦluxo] Прислівник
Буква:Г
Значення
-
Те саме, що глухота — стан, коли людина не сприймає або погано сприймає звуки через відсутність або порушення слуху.
-
(у лінгвістиці) Ознака приголосних звуків, що утворюються без участю голосу, лише за допомогою шуму; протилежне до дзвінкості (наприклад, [п], [т], [к], [с], [ш]).