глотка

[ɦlotkɑ] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. (Медицина) –

    Верхня частина стравоходу, що з’єднує ротову порожнину з гортанню та стравоходом; орган, що бере участь у ковтанні, диханні та утворенні звуків мови.

  2. (Медицина) –

    Рідкісне, застаріле позначення горла як зовнішньої частини шиї.

  3. (Геологія) –

    Переносно: вузький прохід, вхід або звужена частина чогось (наприклад, гірський прохід, гирло річки, вхід у бухту).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. глотка, р. глотки, д. глотці, з. глотку, о. глоткою, м. глотці, к. глотко

Більше записів