глотка

1. Верхня частина стравоходу, що з’єднує ротову порожнину з гортанню та стравоходом; орган, що бере участь у ковтанні, диханні та утворенні звуків мови.

2. Рідкісне, застаріле позначення горла як зовнішньої частини шиї.

3. Переносно: вузький прохід, вхід або звужена частина чогось (наприклад, гірський прохід, гирло річки, вхід у бухту).

Приклади:

Приклад 1:
Мені вже глотка заболіла кричати тут! Ви що думаєте, що я вам грамофон?..
— Тютюнник Григорій, “Вир”