1. (у фонетиці) Про звук, вимову: що супроводжується одночасним зближенням кореня язика та задньої частини піднебіння (глотки), що надає звуку специфічного тембру; утворений із додатковою артикуляцією в глотці.
2. (у лінгвістиці) Про приголосний звук: що артикулюється з одночасною додатковою гортанною артикуляцією, наприклад, напруженим зближенням або стисненням голосових звязок.